В абсолютної більшості читачів при словосполученні «шифрувальна машина», якщо і виникне яка-небудь асоціація, то швидше за все, це буде назва німецького приладу «Еніґма». Проте були і конкуренти. Один із них носив ім’я «Крига».
Важливо те, що машини «Крига» були створені цивільним, а тому призначались не лише для військових. Надійним шифруванням цікавились силові структури, державні органи, дипломатичні установи, представники бізнесу, усі, хто знав ціну інформації. Ідею купівлі подібних машин на початку 30-х висловлював лідер ОУН Євген Коновалець. Не дивно було б, якщо мова йшла саме про машини марки «Крига». Тим більше, що наші пошуки доводять особисте знайомство керівника ОУН з винахідником.
з понад 6 з половиною тисяч деталей
Історія приладів марки «Крига» починається орієнтовно у 1924-1925 роках. Перший сплеск публічної уваги датується 1926 роком, коли винахід «Kryha Standart» було представлено на Міжнародній поліцейській виставці у Берліні. Тоді ж розробка отримала наукову підтримку знаного в Німеччині математика, доктора Ґеорґа Гамеля. Модель була подібна до друкарської машинки з функціями шифрування та розшифрування текстів. Наступний різновид «Криги» мав можливість підключення до електромережі.
Спеціально для представників комерції з розбудованою сіткою представництв було створено зручну, портативну 300-грамову «Кригу-Ліліпут». Здатність обробляти понад 300 знаків в хвилину, а це кілька змістовних речень, цілком достатньо для передачі найголовнішого.
Наукова підтримка, патенти у Німеччині та США дозволили перейти до виробництва. У Німеччині випускати «Кригу» почала фабрика годинників у Шварцвальді, а у Великобританії не хто-небудь, а монополіст в галузі кабельного та радіозв’язку, компанія з мільярдним капіталом «Marconi’s Wireless Telegraph Co». Фотографію спільного апарату «Марконі-Крига» використано для титульної ілюстрації.
Про якість продукту свідчить той факт, що деякий час «Кригами» користувалися установи німецького дипломатичного корпусу. Демонстрація можливостей відбулася у капітанській кабіні славнозвісного дирижабля LZ 127 «Граф Цеппелін». Міжнародна преса не стидалась слів «сенсація», «геніальність».
LZ 127 «Граф Цеппелін», збудований у 1928 році
А тепер найважливіше. З попереднього зрозуміло, що слово «Крига» не переклад іноземного слова. Це прізвище винахідника. В іншомовних джерелах його називають не інакше як Александр фон Крига, додаючи «російський емігрант». Українська вікіпедія в однойменній статті пише: «німецький криптограф, винахідник, підприємець. Мав українське походження».
Насправді, національна ідентичність Олександра (фон) Криги не підлягає жодному сумніву. Народився інженер 31 жовтня 1891 року у Харкові. Освіту в галузі конструктивної механіки здобував, імовірно, у місцевому університеті, хоч точно відомо, що державний інженерний іспит здав у вищій технічній школі у Москві. Під час Першої світової війни мобілізований, служив старшим інженером в армійських штабах. У 1918 році був ад’ютантом гетьмана Павла Скоропадського. За іншими відомостями, очолював технічний департамент в уряді. Після падіння Гетьманату потрапив до Німеччини, де разом з видатним ученим Зеноном Кузелею заснував у Берліні видавництво «Українське слово». Опубліковані листи Олександра Криги засвідчують прекрасне володіння українською. До середини 20-х років, відколи зосередився виключно на лабораторній роботі, брав активну участь в громадському житті української еміграції.
Біографічних деталей мало. Відомо, що в Другу світову в складі вермахту служив перекладачем на східному фронті. Після війни знову була Німеччина. Проте, час змінився. Те, що мало успіх до війни, після неї виявилось неконкурентним. Фінансові справи Олександра Криги можна охарактеризувати одним словом – банкрутство. 26 травня 1955 року автор шифрувальних машин, колишній значковий осавул Його Ясновельможності Пана Гетьмана закінчив життя самогубством і був похований 1 червня на цвинтарі міста Баден-Баден.
Олександр фон Крига та його пристрої – це хороший приклад того, що позитивних, яскравих, неординарних епізодів нашої історії ми, як правило, не знаємо. Та все так не буде…
Підготував Володимир Муравський
