Цей допис мав з’явитися 6 грудня, у річницю виходу з друку першого тому першої в світі енциклопедії, відомої під знаменитим брендом «Britannica». Ретельно вичитувати три тисячі сторінок дрібного шрифту ніхто не збирався – працює пошук. Однак, і цього комфортного інструменту не вистачило для швидкої реалізації ідеї. І справа не в кількості гасел українознавчої тематики. Їх мало. Складністю було зрозуміти цей хаос, але про все по-порядку.
Перше видання «Британіки» 1768-1771 рр. умістилось у три томи і було задумане як словник мистецтв і наук. І справді, найбільшими за обсягом є такі статті як «Архітектура», «Оптика», «Хімія». Решта гасел складені з одного речення.
Одній науці особливо не пощастило. Її в першому томі практично немає. Це історія. Тому там немає нічого про королів, імператорів, полководців та інших державних мужів. Інформація персонального характеру в енциклопедії відсутня.
Зате повезло географії. Довідник містить масу назв. Часом дуже перекручених, але, без сумніву, цікавих. Британці – дядьки раціональні і це дуже добре видно за виданням. Географічний світ енциклопедії ділиться умовно на дві категорії – «той, де вони торгують» і «той, де не торгують». Тому Близький Схід та колонії у Новому Світі представлені в усій красі, а територія східніше сучасної Польщі – в тумані. Є підозра, що й Польща не надто відрізняється на фоні, наприклад, азійських портів. І не тому, що про першу менше знали, а тому, що в далеких портах перспективи незрівнянно більші. Так чи інакше, гасла про Україну – це дзеркало того, як бачив нас англомовний світ наприкінці ХVІІІ ст.
Забігаючи наперед, Україна для тогочасного британця подібна до Аргентини для сучасного українця. Як там в Аргентині? Що нового? Без інтернету! Багато? Може якісь регіональні особливості північних аргентинців? Танґо, Марадона і Буенос-Айрес – наш максимум. Це не означає, що не знайдеться когось особливо обдарованого, хто розкаже історію як Соломія Крушельницька виходила заміж в столиці Аргентини чи про останні роки життя Григорія Мацейка. І серед британських купців були такі, що торгували в Україні і знали більше, ніж енциклопедія «Британіка», але це картини не міняє.
З чого ж почати? Мабуть з того, що ми є. Бо буває так, що окремі категорії людей не існують взагалі. Наприклад, православні. Гасла «Orthodox» нема. Стаття «Патріархія» перелічує всі, починаючи з Константинопольського, але без жодних теологічних деталей. «Афон» – 22 монастирі, Македонія і все. Зате є лютерани і кальвіністи, реформатори, квакери, якісь богемські брати та абсолютно невідомі релігійні групи і секти. Не повірите, є шиїти з сунітами, а православних не знайдено!
З ширших понять до території України відносяться терміни «Скіфія» і «Склавінія». З першим просто – «давня назва північної частини Європи та Азії, яку згодом почали називати Тартарія». Друга, очевидно, стосується сучасної Словаччини, «провінції Австрійського володіння», яка взяла свою назву від Склавів (Sclavi) – «давнього народу Європейської Скіфії, від якого походить Склавонська мова, найбільш поширена, за винятком арабської, мова в світі». Вказано також, що ця мова була спільною матір’ю російської, польської, болгарської, богемської (чеської), карінтійської (сербо-хорватської) та (!) угорської.
Слово «Russian» перекладене тут як російський, а не руський, бо термін «Russia» пояснюється як держава зі столицею у Петербурзі. Хоч синонімом до нього вказане старе державне ім’я – Московія, в оригіналі «Muscovy». Написання через -у- не помилка, повторюється з десяток разів, попри те, що місто Москва та ріка Москова, пишуться через -о-.
В контексті скіфів згадано термін «Тартарія». Окремого такого гасла немає, але у поясненні інших слів згадують формулювання «Мала Тартарія» і «Буджак Тартарія». Окремої статті про Малу Тартарію теж нема, але про неї довідуємось, наприклад, у тексті про Крим (Crim) – «півострів у Чорному морі, поєднаний з Малою Тартарією вузьким перешийком». Якщо спробувати перекласти «Малу Тартарію» на сучасну мову, то найбільш близьким за значенням буде слово «Таврія». Щоправда, сюди вклинюється поняття «Буджак Тартарія» – країна в Туречччині, що знаходиться на ріках Дністер, Південний Буг та Дніпро і в тому числі межує на сході з Малою Тартарією.
Назви рік мають відмінне від сучасного написання – Niester, Bog та Nieper відповідно. Помітне різне авторство чи джерельну базу статей, бо в одних йдеться про Дніпро та Чорне море, в інших – Борисфен і море Евксінське.
І ось прийшла черга до концентрату: «Козаки – люди, що мешкають на берегах річок Дніпро і Дон, біля Чорного моря і межують з Туреччиною. Їх країну звичайно називають Україною, яка більшістю належить Росії».
У виняткових випадках слово «Ukraine» пишеться з кінцевою –е. В основному без неї – такий собі Україн. Той «Ukrain» є провінцією Мускові, лежить північніше Малої Тартарії і називається так, бо є межею (по-старому чи сучасному – фронтиром) з турками. На захід від неї знаходяться такі «польські провінції» як Волинь (Volhinia або Volonia) і Поділля (Podolia чи Podalia). Є також і Червона Русь, і Полісся (Polesia).
З містами і просто, і складно. Зрозуміла присутність Києва (Kiof) та Львова (Lemburg або Leopolis). Зрозуміло також, яке було найголовніше місто сучасної України в морській свідомості британця – столиця Буджак Тартарії, порт Очаків. Архаїзмом Борисфену і Мусковії віддає гасло «Брацлав» (Brackslaw), який вже був не той і знаходився східніше Кам’янця, хоч статті «Кам’янець» нема. Як Пилип з конопель вискакує топонім «Achyr» на річці «Uorsklo», який не що інше, як сучасна Охтирка. І, врешті-решт, місто «Uladislaw» у Великій Польщі, що знаходиться на річці Борисфен, вісімдесят миль на північних захід від Варшави?! Нема розписаних гасел Kudak, Percop, Pultawa, позначених на карті енциклопедії.
І на закінчення – несподіванка. Стаття «Собака» (Canis or Dog). Цитата: «Великий данський собака, коли був привезений до Ірландії, в Україну, Тартарію та ін. змінився на ірландського собаку, найбільшого з усіх собак». Це буквальний переклад. Найпростіший запит у дядька Ґуґла каже, що Великий Данський – це порода німецького дога, а інший – це ірландський вовкодав. Сказати нічого.
Чи щось пропущене у цьому огляді? 100% Тим не менш, картинка ясна. Чомусь згадалась пісня «Туман яром, туман долиною»…
Підготував Володимир Муравський
