У життєписах наших видатних діячів вистачає захопливих історій, а те, що ми їх не чули і не знаємо, вже зовсім інша справа. Сьогодні пасує розповісти щось про кохання і вибір упав на епізод з життя письменника Осипа Маковея. Для тих, хто потребує додаткової ідентифікації, згадаємо бодай те, що він є автором пісні “Ми гайдамаки, всі ми однаки”. Дарма, що вона вважається народною.
З постаттю Осипа Маковея пов’язана одна романтична історія про знайомство з майбутньою дружиною Ольгою Кордубою. Найвідоміша її версія надрукована ще на початку 80-х років літератором Валерієм Шевчуком.
Легенда каже, що донька бережанського священика Оля чи то з сестрами, чи то з подругами приїхала до Львова. Троє дівчат гуляли парком в прекрасному настрої і охоче відповіли на зачіпляння молодого красивого офіцера. Весела розмова закінчилась дівочим ультиматумом неодмінно назвати ту, що найбільше до вподоби. Військовий, не довго думаючи, доторкнувся пальцем носика Ольги зі словами “Ця кирпатенька!”
На запрошення приїхати у Бережани Осип Маковей погодився. Для панни Кордуби цієї обіцянки було замало:
– Коли так, то я прошу пана офіцера написати мені любовного листа!
– Із задоволенням, писати я люблю і вмію.
– Якщо так, то прошу написати лист на 30 метрах паперу! – продовжувала Ольга.
Кажуть, що очі військового враз посерйознішали і він відповів: “Добре. Я приїду в Бережани і привезу тридцятиметрового листа!”. На цьому й розпрощались.
У домовлений день у Бережанах троє дівчат чекали біля будинку на офіцерський візит і фантазували на тему листа. Як його привезуть? Кіньми? Чи може у мішку? Скільки ж слів та часу треба для написання такого листа?
У визначений час у тому ж офіцерському однострої Осип Маковей зайшов на подвір’я без жодного пакунку. Подруги вибігли на зустріч, а Ольга, не вітаючись, простягла руку і промовила одне слово – “Лист!”
– А ось вам прошу і лист! – відповів військовий і з кишені френча витягнув пласку коробку. У ній був лист написаний на 30 метрах… телеграфної стрічки.
Важко сказати наскільки ця історія вплинула на остаточний вибір Ольги, але факт, що вона стала дружиною Осипа Маковея безсумнівний.
На відміну від родинних переказів, наука скептично ставиться до реального існування цього листа. Адже невідоме його місце знаходження, та й в цій історії є серйозні розбіжності з реальністю, наприклад, час служби Осипа Маковея в армії.
Якщо 30-метровий лист залишається легендою і є питанням віри, то наука за коріння цієї романтичної розповіді вважає інший рукопис, і на цей раз до нього можна доторкнутися. Мова йде про лист, що зберігається в архіві Осипа Маковея в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України в Києві. Бережанський дослідник Микола Проців виявив його у травні 2017 року та опублікував.
Лист, який під час реставрації 1963 року, поділений на шістнадцять частин, колись був склеєним і мав довжину 5 м 23 см, при ширині аркуша 9,5 см. Копії цього листа-згортка можна побачити у музеях Бережан та Яворова.
Рукопис датований 18 вересня 1905 року, за два місяці до весілля Осипа Маковея та Ольги Кордуби. Зміст листа стосується переважно іспитів Осипа Маковея з іноземних мов та облаштуванню майбутнього сімейного помешкання. А починається він словами: “Зозулько! Хочеш мати довгий лист, маєш! Абись не нарікала, що Тобі жалую паперу, і абись бачила, що й направду солодкий Маковей, бо я не даром за тих два тижні з’їв більше як кільо меду”.
Цей допис був би не можливий без допомоги директорки Садиби-музею Осипа Маковея в Яворові п. Даниїли Місюк.
Підготував Володимир Муравський
