Десь у середині 90-х на сторінках якоїсь давно забутої книжки трапилось фото статуетки під назвою «Княжна з Крилосу», авторства Антіна Павлося. Лише цього року на виставці «Керамічний код Івана Левинського» в Музеї етнографії та художнього промислу у Львові вдалося побачити цей твір на власні очі. А тиждень тому, абсолютно випадково, в газеті «Діло» за 14 грудня 1938 року я натрапив на ось це оголошення.
Автор Антін Павлось вкрай мало знаний скульптор. Біографічні відомості скромні. Якщо зовсім коротко, то він був уродженцем Холмщини, мистецьку освіту здобував у Львові, зокрема у школі Олекси Новаківського. Помер на 50-му році життя на еміграції в США у 1954 р. Улюблений матеріал – теракота.
Згаданий «Золотий Тік» у селі Крилосі – це місцевість на Івано-Франківщині, де у 1936 році археологом Ярославом Пастернаком було віднайдено фундаменти Успенського собору, головного храму давньоруського Галича.
Ідея фігурки тісно пов’язана з результатами археологічних досліджень. Найбільш сенсаційною знахідкою був т. зв. «Саркофаг Ярослава Осмомисла» сезону 1937-го року. (Детальніше у статті “Ярослав Осмомисл: повернення” http://stylet-i-stylos.in.ua/?p=737.) Поруч із ним було виявлено частину жіночого кістяка з багатого поховання. На черепі «княжни» збереглася ткана золотими нитками прикраса, яку називали «чільцем-златоглавом».
Музей етнографії та художнього промислу. Львів. 2020 р.
«Галицьку княжну» виготовили на львівській керамічній фабриці «Око», засновником якої був відомий скульптор Сергій Литвиненко – автор надгробка на могилі Івана Франка.
Ось так люди будували логічний ряд: археологічна знахідка – мистецький твір – збір коштів для продовження наукових досліджень.
Підготував Володимир Муравський
