17 жовтня 1918 р. в грошовий обіг надійшли нові банкноти номіналом 10, 100 та 500 гривень. Не були вони ані першими українськими грошима, ані першими з назвою гривня. Навіть побіжний огляд фотографій викликає запитання. Жовтень 1918 р. – при владі гетьман Павло Скоропадський. Держава, якою він керує, має офіційну назву «Українська держава». А в обіг надходять грошові знаки з написом «Українська Народня Республіка». Її ж уже не існує.

Це показова картинка. Стан держав часто можна визначити на звичайному базарі. Якщо на ньому панує гарячковість і плутанина з валютами, то це перша ознака безладу. А на ринку 1918 року можна було побачити і гроші Російської імперії, і «керенки» Тимчасового уряду, і карбованці Центральної Ради, і німецькі та австрійські марки, і першу гривневу банкноту за проектом Василя Кричевського, і ще, мабуть, багато цікавого.

Як сталось так, що в обіг надходять нові гроші вже неіснуючої держави? Дуже просто. 1 березня 1918 року постійний орган Української Центральної Ради – Мала Рада прийняла закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк кредитових державних білетів». Згідно документа, новою грошовою одиницею прийнято гривню. За реалізацію беруться художники та інженери. Наприкінці квітня, внаслідок державного перевороту до влади приходить Павло Скоропадський, але механізм запущено. В умовах стрімкої зміни подій, до багатьох справ або руки не доходять, або діють за правилом «краще так, ніж ніяк».

Тому в жовтні 1918 року уряд Української Держави згадав про надруковані в Німецькій державній друкарні в Берліні банкноти УНР, які по-перше, лежать без діла, а по-друге, бодай якось закриють потребу в грошовій масі.
Друк власних грошей – це справа державної ваги, бо власна грошова одиниця – один з елементів державності. І це не кожному дозволено. Багато крихітних держав доби Середньовіччя використовували випуск грошей лише номінально. Сам факт існування власної монети підносив їх статус.
Історія банкнот – це не історія лише грошей. Це часто історія державності. Майже нарівні з гербом, гімном і прапором. Крім того, вони ще й красиві. Робота Георгія Нарбута як-не-як!
Підготував Володимир Муравський