21 жовтня 1933 р. Година – 11:30. Львів, вул. Набєляка, 27 (зараз – І. Котляревського). Молодий чоловік зайшов до будинку радянського консульства, представив документи і попросив про зустріч з консулом. За кілька хвилин його запросили в кабінет. На запитання про мету візиту, відвідувач сказав, що хоче дізнатися про умови виїзду до Радянської України і витягнув пістолет. Два постріли. В голову і грудну клітку. Тіло дипломата на паркеті. Після спроби покинути приміщення, затриманий поліцією.
Досі тривають дискусії про справжню посаду вбитого. Від секретаря консульства до бюрократа високого польоту, що перевіряв радянські дипломатичні установи. Насправді, особа Майлова другорядна.
Має значення лише те, що 18-річний Микола Лемик виконав наказ Організації Українських Націоналістів, вбивши радянського дипломата, на знак протесту проти більшовицької окупації та голоду в Україні. Кращого приводу заставити міжнародних журналістів написати кілька слів про реалії комуністичного раю ОУН не бачила.
Обидва завдання, засуджений на довічне ув’язнення Микола Лемик, виконав як зміг. Достойно. Вбито не консула і суддя на процесі не дав розгорнути політичні мотиви. Все ж, слова «окупація», «кривавий терор», «голод», «розстріли» прозвучали. Розумним досить.
З судового протоколу: «Обвинувачений до вини не почувається, але до вбивства Майлова признається».
Підготував Володимир Муравський
