Існує звичний, усім знайомий перелік державних символів. Це герб, прапор та гімн. Проте люди надають подібного змісту також іншим об’єктам. Часом далеким один від одного. Погодьтеся, що може мати спільного Пересопницьке Євангеліє з футбольною збірною або шевроном військового підрозділу.
Таким широким символізмом можуть володіти паспорти, зразки грошей або звичайний прикордонний стовп. Впродовж ХІХ-ХХ століть популярним інструментом поширення знань про держави була поштова марка.
але уявити спорт без національного колориту неможливо
Зараз виростає (виросло) покоління, яке марки ще може і бачило, але навряд здатне оцінити їх значення. Мабуть і не треба. Їх замінив домен .UA. Це теж круто.
Минулого тижня непоміченим пройшов ювілей події, якій теж можна надати державного символізму. Принаймні ознака суверенності тут виразна.
Є у Женеві штаб-квартира однієї давньої, можливо, навіть найстарішої у світі міжнародної організації. Називається вона Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ). Ця установа займається усім, що стосується телекомунікацій, зокрема радіо й телефону.
З усього малозрозумілого технічного матеріалу, варта виділити, що Союз присвоює телефонні коди окремим державам і територіям.
Зрозуміло, що в СРСР був єдиний міжнародний код +7 і усі дзвінки назовні та всередину здійснювалися за посередництвом центру зв’язку у Москві.
У 1991 році постало питання призначення таких кодів колишнім республікам. Треба було вирішити дві проблеми. По-перше, отримати їх у Женеві. І, по-друге, побудувати телефонні станції, здатні такий зв’язок підтримувати.
У січні 1995 року МСЕ призначив Україні окремий міжнародний код. Технічно розділили код вже також не існуючої Югославії +38 (+381 Сербія, +382 Чорногорія, +385 Хорватія і т.д.). До цих балканських держав приєдналася і Україна, яка зайняла позицію +380. Двадцять п’ять років тому — 16 квітня 1995 року код запрацював.
Для когось технічне питання, для когось ознака суверенності. Треба вміти радуватись дрібницям, чого Вам і бажаємо.
Підготував Володимир Муравський
