Зараз, за логікою, мала б звучати музичка. Щось ніби «Паам-пам-пампарам-пампаам-пам». Пригадуєте, як виносили чорну скриньку в грі «Що? Де? Коли?». Якось так. Продовжимо після галереї…
Познайомились? Добре. А тепер по-порядку. Це герби тих «селюків», які творили українську культуру:
- «Корчак» – поширений польський герб. У нас його носіями були актриса Марія Заньковецька (справжнє прізвище – Адасовська) та історик Михайло Грушевський.
- «Коси» – родинний герб однієї з гілок Косачів і, зокрема, Лесі Українки.
- «Лис» – фамільний герб Квіток, автора «Конотопської відьми» Грицька Основ’яненка та чоловіка Лесі Українки – Климента Квітки.
- «Лук» – герб видатного композитора, автора опери “Запорожець за Дунаєм” Семена Гулака-Артемовського.
- «Огоньчик» – родовий герб засновника сучасної української літератури Івана Котляревського.
- Надзвичайно поширений в Україні, зокрема в Галичині герб «Сас» з багатьма варіантами. Це герб мами Івана Франка – Марії Кульчицької, письменників Юрія Федьковича та Ольги Кобилянської, незрівнянної Соломії Крушельницької.
- «Сліповрон» – герб автора «Чорної ради» Пантелеймона Куліша
- «Тривдар (Трживдар)» – герб творців Театру корифеїв – братів Тобілевичів. Тих самих, що Карпенко-Карий, Садовський та Саксаганський.
- І, насамкінець, фамільний герб композитора Миколи Лисенка.
Геральдика – серйозна наука, що потребує точності й поваги. Допис підготовано на аматорському рівні, користуючись відкритими джерелами, тому можуть бути значні відмінності в колористиці та варіаціях гербів, але зараз не про тонкощі науки і не про кращість якоїсь верстви, а про «зрагулізування» наших культурних набутків, свідоме спотворення збірного портрету української еліти. Селянська тематика в українській літературі, в багатьох випадках, не ознака походження її авторів, а свідомий вибір цільової аудиторії. І вибір цей, для деяких постатей, був дуже не простий.
Підготували Олег Демків та Володимир Муравський
