Одна з найсильніших маніпуляцій, добре вкорінена в свідомості значної кількості людей, стосується регіоналізації видатних постатей та явищ нашої історії. Князь Данило Романович отримав приставку «Галицький», а те, що він був останнім правителем Києва перед татарським знищенням і фактично володів усім, що залишилося після погрому 1240 року відходить на другий план. Козацтво спрощується до берегів Дніпра, не зважаючи на Петра Сагайдачного чи Северина Наливайка. ОУН – це Карпатські гори та волинські ліси. Результат – дві України, дві історичні долі, які не мають точок дотику.
Сьогодні є нагода детальніше зупинитися над темою ОУН, а конкретніше – написати кілька слів про засновників Організації. Точно встановлено, що в установчих зборах, відомих під назвою «Конґрес Українських Націоналістів» 1929 року у Відні, взяли участь 30 осіб. За місцем народження їх можна поділити на галичан та наддніпрянців, а, якщо коректніше, на уродженців Австро-Угорської та Російської імперій, бо географія дещо ширша.
Перших залишимо в спокої, а ось других подаємо списком в алфавітному порядку:
Андрієвський Дмитро (1892-1976) – син священика з села Будоква Лохвицького р-ну на Полтавщині. В період УНР перебував на дипломатичній службі. У створенні ОУН брав участь як незалежний журналіст. Претендував на пост голови Організації. Політичний референт Проводу Українських Націоналістів.
Антоненко Михайло (1898-1993) – сотник Армії УНР, народився у Києві. Єдиний засновник ОУН, що дожив до Незалежності.
Вікул Микола (1888-1935) – нащадок подільського шляхетського роду, син священика, народився в Тифлісі (сучасне Тбілісі) в Грузії. Викладач неорганічної хімії в Українській господарській академії в Подєбрадах.
Демчук Дмитро (1895-1963) – громадський діяч, доктор філософії, родом з села Цвітоха Славутського р-ну на Хмельниччині. Обраний фінансовим референтом Проводу.
Загривний Максим (1891-1931) – військовий Армії УНР, поет, уродженець Чернігівщини (смт Михайло-Коцюбинське).
Капустянський Микола (1881-1969) – випускник Академії генерального штабу у Петербурзі, генерал Армії УНР. Народжений у селі Чумаки Томаківського р-ну на Дніпропетровщині в сім’ї священика.
Кожевників Петро (1896-?) – вояк Армії УНР, журналіст. Родом з села Дарівка Канівського р-ну на Черкащині.
Костарів Леонід (1888-1973) – вояк Армії УНР. Народився у Санкт-Петербурзі. Батько походив з Миколаєва.
Кушнір Макар (1890-1951) – член Української Центральної Ради, дипломат та журналіст. Син свяшеника у Черкасах. Обраний Генеральним суддею ОУН.
Моралевич Яків (1878-1961) – представник поширеного на Поділлі священичого роду, народився у селі Воловодівка Немирівського р-ну на Вінниччині. У період УНР працівник міністерств торгівлі і промислу та народного господарства. Обраний Головним Контрольним ОУН.
Пасічник-Тарнавський Теофіл (1897-?) – киянин, якого доля закинула в ряди Української Галицької Армії.
Плохий Кіндрат (1888-1979) – полковник, гість Конгресу, представник Кубані. Родом зі станиці Пашківської.
Руденко Юрій (1899-?) – військовий Армії УНР. Народився у місті Окниця у Бессарабії (зараз – Молдова).
Сціборський Микола (1897-1941) – підполковник Армії УНР, командир бронепотягу «Помста». Походив з Житомира. Обраний заступником Голови Проводу.
Таким чином, 14 з 30 учасників Конгресу були наддніпрянцями. Якщо додати сюди факт, що Євген Коновалець і такі уродженці Галичини, як Ярослав Герасимович, Євген Зиблікевич та Володимир Мартинець, впродовж 1917-1920 років працювали і воювали в структурах і підрозділах Української Народної Республіки, то «києвоцентричний» світогляд був домінуючим. Бо одна справа – любити Дніпро за шкільними віршами, а інша – чотири роки молодості жити його мріями і надіями.
Ледь не забув про нагоду написання допису. Протоколи засідань Конгресу Українських Націоналістів зафіксували два положення стрілок на годиннику. Вночі, вже 3-го лютого о 0 год. 33 хв – учасники зборів ухвалили Статут («Устрій»). Це точний час появи на світ Організації Українських Націоналістів. І 12.40 – час обрання Євгена Коновальця головою ОУН.
З річницею!
Підготував Володимир Муравський
