Меню Закрити

Про проект

«Стилет і Стилос» народився до непристойності банально під час застільної бесіди трьох друзів в присутності холодної чарки і смачних закусочних матеріалів. Одним словом, все як у людей.

                Ми науково-популярна історична сторінка. Якщо говорити про концепцію детальніше, то вона доволі розмита. Є загальні напрямні, основні ідеї, але зарано говорити про якусь кристалічно продуману програму. Час покаже у що перетвориться ідея і чи перетвориться вона взагалі.

                Якщо конкретніше, то простіше сказати чого на сайті «Стилет і Стилос» не буде.

                Тут не буде всюдисущого вишивальницького мейнстриму, який відверто остогид. Тим більше, що ініціатори застали совкове і післясовкове ТБ з його набридливим етнографізмом. Етнографія – цікава наука, набагато глибша і масштабніша, ніж естрадні кутасики та шаровари.

                Тут не буде плакальництва й поширеного у нас сентименталізму. Голосіння Ніни Митрофанівни не для нас. Ліризм Епосу – це не шмарклі рагулізму.

                Тут не буде дешевих сенсацій. Ми вправі і, навіть, зобов’язані критикувати нашу історію, але не змішувати її з болотом.

                Тут не буде трипільсько-сатурнових буйних фантазій про наше походження, які є не що іншим як прихованим комплексом неповноцінності.

                Тут не буде поражества, цього щоденного «ми мирні, бідні, сірі і за це нас возили товарними вагонами». Розуміти причини поразок, пам’ятати про загибель – це одне, а по-мазохістськи  насолоджуватись ними, смакувати нюансами не для нас. Нам потрібні перемоги.

                Тут не буде популярних пошуків людськості в душах наволочі, філософствувань про приховану м’якість службовців ГУЛАГу та романтичних історій про кохання енкаведистів з упівками.

                Тут не буде «ми вже Софію збудували, а вони по деревах лазили». У наших ворогів є чого повчитися. По деревах вони, без сумніву, лазили, але злізши, якимось незрозумілим дивом, кілька сотень років перемагали нас на всіх фронтах. Нас (!) таких культурних, чистих, розумних і правдивих.

                Тут не буде пафосу. Народ, що має перед собою життєві шляхи Богуна, Гордієнка, Шептицького, Шухевича, Стуса не потребує міфів про останнього кошового Калнишевського, що здав Січ без жодного пострілу, чи Павла Полуботка, який «нахабно» кинув фразу «Скоро Бог розсудить Петра і Павла».

                І тут не буде сірості. Це ж як треба було постаратися, щоб зробити з наших діячів ХІХ ст. таких нецікавих і примітивних персонажів. Не люди – тіні.

                Ось цього всього не буде. А буде… Читайте матеріали «Стилет і Стилос».