12 грудня 1905 року у залі театру «Казино де Парі» французької столиці борець Іван Піддубний вперше став володарем титулу чемпіона світу.
Греко-римська боротьба на початку ХХ століття була дуже популярним видом спорту, а за умов малої кількості видів, увага до масштабних спортивних подій була величезною. У наш час серед єдиноборств, завдяки більшій комерціалізації, займає бокс. Тоді панувала боротьба.
Далеко не кожний сучасний бій за титул чемпіона світу у надважкій вазі з телеканалами і рекламою, привертає стільки уваги, як більш ніж сторічної давності тріумфи, легендарних борців французького «Колосса» Поля Понса, турецького «Монстра зі Сходу» Кари Ахмеда, болгарського «Лева з Балкан» Ніколи Петрова та «Чемпіона Чемпіонів» Івана Піддубного.
Хоча у 1905 році останнього прізвиська не існувало. Під час пошуку точної дати першого чемпіонства Піддубного знайдено лише одне псевдо – «Козак». Хоч є ймовірність, що так презентовано національну приналежність спортсмена.
у французькій газеті “Le Journal”. 13 грудня 1905 р.
Отже, наприкінці 1905 року, вчергове у концертному залі престижного «Казино де Парі» відбувався міжнародний чемпіонат світу з боротьби. Тоді існувало лише дві вагові категорії – важка та інша. Лише атлети першої мали право носити титул чемпіона світу. Решта – «чемпіони Парижу».
На шляху до тріумфу «Козак» здолав знаних борців бельгійця Омера де Бульона, француза Лорана Боккеруа та особистого ворога Рауля де Буше. Їх особисті рахунки на арені заслуговують окремої історії.
У фіналі Піддубного чекав данець Ієсс Педерсен. Той, що став чемпіоном світу у 1903 році, коли наш земляк вперше брав участь в чемпіонаті, і вибув завдяки згаданому де Буше.
Симпатія публіки була стороні данця, який окрім того, що був більше титулованим, володів прекрасною фігурою і позував для деяких відомих скульпторів. На його фоні Іван Піддубний виглядав неповоротким.
Газета “Le Journal”. 13 грудня 1905 р.
Тоді не рахували часу. Бій тривав до перемоги одного з борців. А виграти можна було лише поклавши противника на лопатки. Очки і час не існують.
Затяжний планомірний наступ «Козака» тривав 1 годину 20 хвилин!!! Данець постійно відходив, економлячи сили. Піддубний почав вдавати втомленість, повільніше рухався, частіше дихав, дав себе кілька разів захопити. Ієсс Педерсен повірив у перемогу. Чергове небезпечне захоплення, Піддубний падаючи тягне за собою данця і над самою землею підминає під себе противника.
Удар об землю зі 120 кг живої козацької ваги на собі був важким. Ієсс Педерсен ще тривалий час лежав на канвасі арени «Казино де Парі», а Іван Піддубний насолоджувався славою, титулом і призом у розмірі 10 тисяч франків.
На початку допису використано сучасне фото залу “Казино де Парі”.
Ярослав Острич
