25 січня 1843 року – дата на листі Тараса Шевченка до видатного мецената, власника Качанівки Григорія Тарновського, в якому вперше згадано один з найвідоміших художніх творів не тільки Кобзаря, але й нашого живопису загалом. Мова йде про славетну «Катерину».
Національний музей Тараса Шевченка (Київ)
Автор листа пише: «Ще ось що, намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете, бо картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не показував. Але Скобелев таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб і ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя «Катерина»), то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло, хоч кусок сала, то й це добре на чужині. Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запашину, бо вже, знаєте, трошки теє… а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга – собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина. Коли вподобаєте, добре, а ні, то на горище, поки я приїду…»
Оригінал листа зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України у Києві. Окрім самого тексту, лист містить ескіз, який в основному відповідає сучасному вигляду полотна. Найбільш ґрунтовне наукове дослідження картини у 1967 році виявило авторські зміни в композиції. Інфрачервоне проміння показало зміни в зображенні вершника, який, на відміну від остаточного варіанту, проглядався повністю (зараз частина коня закривається образом Катерини) та присутністю кілка з мотузкою та сорочкою на ній, які замінив курінь та граблі.
Як і пасує шедевру, навколо роботи «Катерина» існує ореол пліток, інтерпретацій та загадок, які вплітають у відверто ретушовану біографію автора. Залишимо їх мистецтвознавцям та біографам-шевченкознавцям, бо, врешті, правди нам не знати, а «Катерині» увага не зашкодить.
У дописі використано фото автографа листа з сайту www.t-shevchenko.name
Ярослав Острич
