Сьогодні є нагода написати три короткі біографії.
Перший, старшина Української Галицької Армії. Попри присвоєне у 1921 році звання підполковника, в колах знайомих залишився відомим як сотник Осип Рев’юк. Або Ревюк. У Галичині в той час не вживали апострофа на письмі. Тому зараз важко сказати чи чути його було у вимові. Не міг залишитись осторонь українського підпілля. Під час чергової хвилі арештів членства Української Військової Організації пропав, поїхавши з Кракова, у 1926 році.
Другий, литовський громадянин Йонас Бартавічюс. Мешкав у тодішній столиці Литви – Каунасі. Зі скромним способом життя. Час від часу навідувався до будинку Міністерства закордонних справ. Часто бував у місцевій типографії, де друкувався журнал «Литовсько-українські вісті», який розсилав по світу. Йонас Бартавічюс, подібно до свого попередника в Кракові, кидає звичне життя і виїжджає з Каунаса у 1935 році.
Зліва направо: секретар Вінцас Даудґвардас, заступник голови д-р Юозас Пуріцкіс (голова Союзу литовських журналістів), голова проф. Міколас Біржішка, проф. Людас Вайльоніс та Йонас Бартавічюс (Осип Рев’юк)
Джерело: www.epaveldas.lt/
Третього звали Понас. Мешкав у Казані. Переймався якимсь незрозумілим ділом, відомим як «казанський мир». Зі збереженого листування ясно одне. Цей мир – поняття не абстрактне. Його можна виготовити для індивідуальних потреб. Імовірно, для інших казанських прихильників.
Основне заняття Понаса – це розповсюдження трубок. З документів не дуже зрозуміло, чи це предмети металургійного виробництва чи аксесуари для куріння. Так чи інакше, ці трубки не були великого розміру, бо пан Понас розсилав їх пачками за численними адресами в країни Європи і навіть за океан.
Понасу, як і багатьом людям в цьому світі, не повезло з начальством. Страшенно вимогливе. Коли з паном Туратті, який відповідав за творчий процес, ще можна було якось домовитися, то з дамою на ім’я Віра – практично неможливо. Досягати Віриного ідеалу точності Понасові було не легко.
Ось такі три нічим не примітні нариси. Але є одне «але». Мова йде про одну й ту саму особу – офіцера УГА, представника Організації Українських Націоналістів у Литві Осипа Рев’юка. А нагода – 130-а річниця з дня його народження.
Третя біографія потребує коду, яким шифрували листування керівництво ОУН. «Понас» – це псевдонім Осипа Рев’юка. «Казань» – кодова назва міста Каунаса. Литва проходить у документах ОУН під більш узагальненою назвою «Казанія». «Мир» – паспорт. Як представник УВО та ОУН у Литві, Осип Рев’юк залагоджував питання виготовлення закордонних паспортів для кількох осіб з керівництва Організації. Зокрема, литовським громадянином був Євген Коновалець. Проблема «казанського миру» не що інше, як питання литовських документів. «Трубка» – легендарне видання УВО «Сурма», гордість причетних і привід для тюремного строку. Газета друкувалася в Каунасі і пересилалася поштою. В Україну потрапляла нелегально через Чехословаччину та Вільне місто Ґданськ. Посилки з «Сурмою» часто маскувались під журнал «Литовсько-українські вісті». Туратті – псевдонім головного редактора «Сурми» Володимира Мартинця, що мешкав у Празі. Віра – псевдо голови Проводу Українських Націоналістів Євгена Коновальця.
Детальніше про Осипа Рев’юка дивіться у підготованій біографії.
- Осип Ревюк (Рев’юк) Нар. 16 жовтня 1889 у Станиславові (тепер – Івано-Франківськ) в родині Михайла і Марії Клемент. Середню освіту здобував тут же і, ймовірно, в Коломиї. Працював на залізниці. У Першу світову війну в австр. армії. Поручник (1.05.1915). Відзначений хрестом і медалями Військових заслуг, хрестом Карла. Під час визвольних змагань в УГА. Командир куреня 2-ї Коломийської бригади. Сотник (1.03.1919). Командир бригади у боях за Київ. Служба в штабі ІІІ корпусу УГА, пізніше в ЧУГА та Армії УНР. Підполковник (з 9.02.1921). На поч. 20-х у Коломиї. Член УВО, комендант Покутської округи УВО. Арештований у 1922 р. Член Крайової команди УВО, учасник конференції УВО в Оліві (1923) В.о. референта розвідки Крайової команди УВО (1924). Представник УВО в Кракові (1926), займався справа нелегального переходу кордонів з Чехословаччиною та Німеччиною. Орієнтовно з другої половини 1926 р. у Литві. Представник УВО та ОУН. Засновник Литовсько-українського товариства (1927). Брав участь у ряді нарад керівництва УВО і ОУН (Прага, червень 1930; Женева, листопад 1930; Берлін, вересень 1931 та ін.) У 1935 р. внаслідок Варшавського процесу ОУН та публікації матеріалів з Архіву Сеника, залишив Литву. Мешкав у Берліні. Імовірно загинув у 1945 році на території Литви або Німеччини. Більше тут: https://www.facebook.com/volodymyr.moroz.5/posts/2884234321603972
Підготував Володимир Муравський
