Шкода, що запланований на початку року допис, з’являється лише зараз. Встановлення точної дати потребує часу і зусиль. Та й карантинні обмеження роботи бібліотек вплинули на результат. Така вже, мабуть, доля цього альбому. Адже 20 років тому його презентація теж не була в топі. Музичне життя червня 2000 року перебувало в тіні іншої події – вбивства композитора Ігоря Білозора та підготовки меморіального концерту.
Не згадати річницю появи культурного продукту, який був і залишається знаковим, було б несправедливо. Нехай з двомісячним запізненням. Тим більше, що сайт «Стилет і Стилос», ймовірно, єдиний, що згадав про ювілей.
Отже, 13 червня 2000 року у Львові відбулося представлення альбому, відомого під назвою «Наші партизани». Так було написано на обкладинках касет і компакт-дисків, проте робоча назва мала продовження – «Пісні ще однієї воюючої сторони».
Платівка об’єднала десять повстанських пісень. Нове прочитання і популярність отримали легендарні «Гей Гу, Гей Га», «Лента за лентою». Врешті, без «Наших партизан» навряд можна було б уявити поширення «Пливе кача» в лютому-березні 2014 року. Так працює культура. Так працює традиція.
Офіційно авторами альбому є Тарас Чубай та «Скрябін». Попри формалізм «Наші партизани» є дитиною Тараса Чубая. Йому належить концепція, відбір і творча складова.
З гурту «Скрябін» до альбому причетні клавішник Сергій Гера-«Шура» і, звичайно ж, Андрій Кузьменко. Окрім творчих деталей, як барабанні партії, на їх плечі ліг запис та продюсування. Власне увесь процес відбувався на «скрябінській» студії «Спати».
Роки минають, а обидва спільні проекти Чубая і «Скрябіна» слухаються бадьоро. І збірка «Наше Різдво», і «Наші партизани» не втратили в звучанні. А це головний доказ якості.
З ювілеєм «Наші партизани»! Гей Гу, Гей Га!
Підготував Володимир Муравський
