Меню Закрити

Кравчучка, арафатка, славойка…

Треба бути особливою людиною, щоби прізвище не лише залишилося в історії, а й стало окремим терміном чи принаймні його основою. Якщо в сфері точних наук чи винахідництва таке словотворення норма, то в сфері гуманітарній, мистецькій, суспільно-політичній поширене не надто. Приклади на зразок Гая Цільнія Мецената чи Чарльза Канінґема Бойкотта унікальні. В українському світі безпрограшним варіантом є справи правописні. Свідченнями того «драгоманівка», «кулішівка», «желехівка» та інші, включно з імбіцильністю у форматі «азірівки».

Щоправда щастить не всім. Люди різні і діла їх різного калібру. Хтось заслужив і їхні прізвища стали символами боротьби – «мазепинці», «петлюрівці», «бандерівці». Іншим, як президенту Леоніду Кравчуку, якось не пішло. «Кравчуківців» нема, не було за що, але народ добрий. Ось Вам, Макаровичу, «кравчучка», отримайте і радуйтесь. Влучна ілюстрація економіки початку 90-х.

Леонід Кравчук та символ економічних досягнень

Цікаво чи знав лідер палестинців, лауреат Нобелівської премії миру Ясір Арафат, що на просторах СССР його незмінний головний убір назвали в його честь «арафаткою»? І чому лише на цій території? Та тому, що тут цього предмету не знали. В Європі для відомої століттями куфії, яку в середньовіччі навіть виготовляли в Італії, видумувати новий термін не було жодного сенсу. Не потрібен він був і британцям, які завдяки війнам на Близькому Сході, знали цей елемент одягу як шемаг. А загалом історія Ясіра Арафата з арафаткою чимось нагадує Івана Мазепу з мазепинкою.

Останнє слово, винесене у назву допису, – «славойка». Зараз вживається рідко, а років 40-50 років тому його вживали в західних областях досить часто. Походить цей термін від прізвища прем’єр-міністра Польщі, генерала Феліціяна Славой-Складковського.

Справа в тому, що генерал був лікарем за фахом, шефом санітарної служби в армії. Прийшовши в уряд, він здобув відомість завдяки рішенням, так би мовити, гігієнічно-дизайнерського характеру. Боротьбу за чистоту урядовець вів бадьору і завзяту. Всюди. На вулицях, ринках, в готелях, місцях громадських і приватних.

Керівник Організації визволення Палестини Ясір Арафат

Окремі постанови викликали в населення реакцію далеку від ентузіазму. Наприклад, про обов’язкове фарбування парканів у зелений колір, що мало б додавати гармонії з природою. Для найбідніших громадян подібні ініціативи були болючими витратами.

На цьому світі, окрім технологій, нічого не змінюється. Ви здивовані цінами на медичні маски? А тепер уявіть ситуацію, що ви дізнаєтеся з преси про приїзд у вашу місцевість урядової санітарної перевірки. А, згідно з правилами, усі приватні будинки та господарські приміщення мають бути побілені. Як думаєте чи знайдете Ви в магазинах і за якою ціною вапно? Ото-ж бо! Подібні практики в той час були дуже поширеними.

Приводом до словотворення стало розпорядження про будівництво туалетів. Для багатьох мешканців провінційних сіл та містечок такої проблеми в принципі не існувало. Є ж, мовляв,  хлів, кукурудза в полі, сад та інші елементи ландшафту. Доходило до анекдотичних ситуацій, коли господарі, виконавши усі розпорядки, забивали двері новобудов дошками. Це був найнадійніший спосіб зберегти недоторкану чистоту. Саме туалетам судилося увіковічнити прізвище міністра. Народилося слово. І слово це було «славойка».

Славойка і… Вибачте.
Генерал-лікар Феліціян Славой-Складковський і славойка

Воно ніби і смішно, але загалом добрі і правильні розпорядки мали зворотній бік. Так буває, що наміри і практика лежать в різних площинах. Окрім клопоту і витрат, нові санітарні порядки були законною підставою причепитися до будь-кого. А де поліція виявляла особливу ревність? Правильно. В українських, білоруських та литовських селах.

Ось так. Час проходить, а людей, що знайомі зі словом «славойка» більше, ніж тих, хто пам’ятає пана Феліціяна, якому, до речі, вистачало почуття гумору сприймати новий термін без образ.

P.S. Усі нехитрі елементи конструкції класичної «славойки» знайомі та зрозумілі. Цвях з подертою газетою теж. Одне питання. Якого біса дірка в дверях майже завжди у формі серця? Хто автор цієї романтики?

Ярослав Острич