Меню Закрити

Гарматні ядра 1672 р.

Кілька років тому на очі потрапила фотографія артилерійського снаряду, прикріпленого до стіни римо-католицького кафедрального собору у Львові. На ньому було видно меморіальну таблицю з датою 27 вересня 1672 р. Як людина нормальна, що довіряє своєму зору, я вніс згадану дату до власного календаря історичних цікавинок.

І ось два дні тому, 27 вересня, прийшов час зробити коротке повідомлення про матеріального свідка облоги Львова за участі козаків під проводом гетьмана Петра Дорошенка. Здається, що може бути простішого? Фото, два абзаци друкованих символів. Роботи максимум на півгодини. Ха-ха! Але все по-порядку.

По-перше, виявилось, що до стіни собору прикріплено два ядра з турецько-козацько-татарської облоги міста 1672 р. Окрім об’єкту нашого допису, є ще одне з коротким написом «З турецької облоги». Не біда. Нас цікавить лише одне.

Наступним постало завдання знайти український переклад латинського напису таблиці. Це не складно, але в усіх знайдених джерелах інша дата – 29 вересня (інколи навіть 28-е). Прогресуюча мізантропія автора, однаково, відмовлялася від права на шапку Христофора Колумба. Ймовірність тези «Я один зрячий. Решта – дебіли», погодьтеся, невелика.

Увівши в пошук перші латинські слова легенди, було знайдено німецькомовне видання 1830 р. з повним текстом таблиці, який у перекладі звучить так: «Богу слава! Під час облоги Львова турками року Божого 1672, дня 29 вересня це 30-фунтове ядро, вистрілене з гармати, перелетіло через східне вікно, впало до середини костелу за великим вівтарем і затрималося без жодної шкоди під розп’яттям в пресвітерії, коли в ніч на Святого Михаїла вирувала страшна буря з громами і блискавками».

Сучасна таблиця з датою 27 вересня

Цей текст, як мінімум, підтверджує адекватність інших авторів. Вони нормальні. Вони довіряють друкованим джерелам. Таблиця знаходиться на висоті близько трьох метрів і читається не дуже. Дата видається правильною, бо день св. Михаіла у католиків припадає на 29 вересня.

Все просто – мова йде про дві різні таблиці. Очевидно, за якихось умов стара була пошкоджена і замовили нову. Як це буває, до виробництва нової дошки доклалися особливо обдаровані. Хтось переплутав дату і забрав першу фразу «Deo Gloria!», а оскільки, таблиця мала висіти високо, прочитати її і так ніхто не зможе, то й повішали яку зробили. І справді, хто міг передбачити існування якихось телефонів з фотоапаратами. Врешті, перфекціонізм обтяжливий, він хоче більше ресурсів, а дрібний пофіг в подібних випадках вельми корисний.

І тут би мала стояти крапка, але потяг до досконалості змусив поїхати до собору. А раптом вдасться зробити кращу фотографію. Вже на місці, за крок до завершення пригоди, приходить розуміння величі пофігізму, його можливостей експансії. Річ у тім, що ядра чи таблиці переплутані місцями. Біля цитованої дошки висить невелике ядро, яке разом з ланцюгами і тиньком може заважити кілограм 7-8, а сфера великого калібру, яка справді відповідає напису про 30-фунтову вагу, декорована кількома словами «З турецької облоги. Р. Б. 1672». Чи можливий оптичний обман? Ядра ж висять на різній висоті. Можливий, але вірогідність слабка.

Ось так абзаци перетворюються на сторінки, а півгодини на кілька днів пошуків.

При нагоді вітаю усіх Михайлів католицького обряду.

З повагою, Володимир Муравський