Здається, що може бути спільного в історика Миколи Костомарова, гетьмана Кирила Розумовського та Степана Бандери? А відповідь проста – це шахова дошка. На жаль, людським уподобанням наших історичних постатей рідко приділяють увагу, тому список відкритий і чекає на поповнення.
Зі спогадів відомо про родинне Бандерівське захоплення шахами, але логіка підказує, що найбільшу кількість партій, керівник ОУН провів у тюремних стінах. Ув’язнених можна поділити на дві категорії – фанатів карт і шахових майстрів. Так було завжди.
У шахи на нашій землі грали як мінімум з доби Київської Русі. Це підтверджується археологічним матеріалом. На фото – дві шахові фігури, знайдені у Києві у культурному шарі ХІІІ-ХІV ст. Є й старіші знахідки, але, на наш погляд, менш цікаві.
Перша фігура – король чи королева, визначити точно ми могли б, якби збереглася «напарниця», а друга – прекрасна ілюстрація того, як різні народи з різних джерел отримували практики і користуються досі різною термінологією.
Справа в тому, що на другому фото – тура, а зображена вона так, як класично на сході зображували флот у первісно військовій грі. Російська традиція зберегла давнє значення і виражене воно терміном «ладья». В європейській традиції човен, корабель з часом перетворився на оборонну башту, вежу, туру. Особливістю фігурки є просвердлена дірка. Мабуть увесь комплект мав такі дірки для нанизування на нитку чи мотузку для зручності зберігання.
Продовжуючи тему термінів, перейдемо до обов’язкового елементу давнього війська – кавалерії. Тут пригадується пам’ятник Королю Данилу у Львові. Частина львів’ян призначає зустрічі біля Короля, інші – біля коня. Кому, що.. Кому Король, а комусь кінський хвіст. Так і з шахами – на європейському континенті лише у нас, болгар та росіян кінь, у решти – лицар, вершник, кавалер.
Російські історики схиляються до думки, що в корінній Росії шахи завоювали популярність під монгольським впливом і місцевим гравцям забракло часу чи бажання надати назвам фігур місцевого колориту. Тому в Росії збереглися чужі для Європи терміни «слон» і «ферзь». Середньовічна Європа, наново відкриваючи гру з Близького Сходу чи арабської Іспанії, з легкістю адаптувала назви під свій світ.
Коли спробувати уявити східного володаря, то важко не погодитися, що невід’ємною частиною цього образу будуть радники і якщо звести цей колектив до однієї особи, то це буде керуючий справами, прем’єр-міністр, візир, «ферзь». Європейська уява більш романтична. Радники – це добре, але король без прекрасної леді якось не так. Dama, Queen, Reina, Королева… Наше серце радують поляки, які поряд з коронованою особою жіночої статі паралельно вживають термін «гетьман».
Слонів шкода… Не знала європейська армія цих розкішних тварин і почалося… В більшості країн залишили хоча б мілітарні ознаки – гонець, стрілець, офіцер. Англійці та іспанці зробили з них єпископів, а найбільш оригінальними виявились французи – блазень. А й справді, який королівський двір без нього.
Зі святом! Вітаємо!
Підготував Володимир Муравський
